Валерія із Києва ділиться враженнями про програму стажування на рослинницькій фермі у Німеччині

«Насамперед хочу сказати, що поїхати дійсно варто. Цей досвід є безцінним.»

Привіт усім, мене звати Валерія, я з міста Києва. Наразі хочу розповісти про свій досвід проходження практики на полуничній фермі у Німеччині влітку 2013 року. 

Як прийшло рішення про участь і про підготовку до виїзду 

Я вирішила поїхати на стажування, коли вчилась на другому курсі в Національному університеті біоресурсів та природокористування. На цій фермі уже було декілька чоловік з мого університету, а також з інших аграрних ВУЗів. Серед інших стажерів, більше всього було поляків, з якими ми дуже добре потоваришували. Для мене цей досвід був новим, а от деякі мої друзі по стажуванню приїздили сюди вже не перший рік. Тривалість практики близько 2-х місяців: до Німеччини наша група вирушила у кінці червня, а повернулись ми під кінець серпня. Ферма знаходилася в районі міста Любека, у селищі Травемюнде, поблизу узбережжя Балтійського моря.

Як виглядає ферма, та що ми там робили

Ферма виглядає, як відкрите поле, на якому полуниця висаджена рядами. Міжряддя встелене соломою для того, щоб ягоди не забруднювались землею та не сильно псувалися під час опадів. Стажеру доручається його ряд, в якому він збирає плоди з обох сторін кущів, паралельно сортуючи їх. Фермер видає кожному візок для ящиків, в які необхідно збирати плоди, а також відро, в яке складається бракований врожай.  Головним критерієм правильного збору полуниці є наявність хвостику, довжина якого має бути 1 сантиметр. Без нього ягода вважається бракованою. Під час зважування супервайзери контролюють якість збору і передивляються полуницю, щоб вона була стиглою і відповідала стандартам.

Робочий день починався о 4 годині ранку, коли сонце тільки сходило, і продовжувався до післяобідньої пори. Не буду приховувати, це не легка робота, оскільки необхідно фізично та морально бути готовим до навантажень. Вночі та зранку холодно, це обов’язково варто враховувати і відповідно одягатись на роботу. В обід день стає спекотним, тому важливо мати головний убір. В перші дні організм протестував: спина, плечі та руки пристосовувалися до праці, але згодом стало легше, всі ми звикли до темпу та режиму збору ягоди. Щодо харчування: нас годували тричі на день. На сніданок зазвичай були бутерброди, сік, батончик та йогурт, а обід і вечеря складалися з гарніру, м’ясної страви та овочів. 

Поради для тих, хто їде на стажування

Студентам, що розглядають можливість поїхати, раджу ретельно вивчати інформацію, дізнатися якомога більше про розташування та клімат місцевості. Налаштуйтеся на роботу, адже це дійсно праця, а не туристична поїздка. Візьміть з собою теплі речі, наколінники, хоча б мінімальну аптечку. Також знадобляться  довгі гумові рукавиці (вище ліктя), їх можна купити в Німеччині, оскільки необхідно берегти руки. Не буде зайвим зробити на місці мінімальний запас консервованої їжі або якихось солодощів, оскільки ферма може знаходитися доволі далеко від маркету. Та головне: бажаю вам виважено прийняти рішення,  усе обдумати та все ж зважитися, адже такий досвід допомагає людині ширше дивитися на світ, стати відповідальнішою, отримати незабутні позитивні враження і певну фінансову підтримку.

Чи задоволена поїздкою?

Я була вражена тим, наскільки чисто на вулицях, набережній, адже це всього на всього маленьке селище. Ціни на продукти там прийнятні, єдине, що коштує не дешево – це фрукти, але у нас з цим проблем не було, адже на полі полуницю можна їсти скільки завгодно. Люди там привітні та доброзичливі, та і взагалі враження тільки позитивні.

Матеріальна мотивація також була сильною складовою, оскільки вдома за два місяці заробити такі кошти студенту практично неможливо. Після закінчення стажування ми з друзями подорожували по Німеччині, купили багато сувенірів і речей (я привезла додому валізу нового одягу). Та найкращим було те, що ця програма дала мені можливість познайомитися з цікавими та хорошими людьми, з якими я продовжую підтримувати зв'язок і по сьогодні.